Щастя-це життя чи вічність?

4-150x239

4Напевне, кожна людина шукає щастя. В історії людства можна знайти  багато різних прикладів його пошуку. Багато хто шукав його, але так і не зміг знайти. Багато бо думали, що щасливі, однак одиниці відчули постійний його дотик. Люди подавалися на пошуки в різні культури, релігії, оволодівали духовними практиками, медитаціями, подавалися у різні земні захоплення та інше. Та хоча, здавалося б, є вже великий досвід у пошуку щастя, однак на сьогодні ця проблема актуальна, і, гадаю, є ще більшою й глибшою.

Для кожної  людини поняття «щастя» – досить різне. Більшість  відносить щастя до категорій на зразок успіху, слави, грошей, людських відносин, хобі, адреналіну, розваг, наркотиків. Однак, де шукати щастя християнину? Думаю, що перш за все потрібно послухати Боже Слово, в якому Ісус говорить: «Люби Господа Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!» (Мр.12:30-31). Цими словами Ісус ніби хоче запевнити: «Будеш так робити –  будеш щасливий». Та що ж хоче донести до нас Ісус? – ЛЮБОВ!  Подивіться самі, яку саме любов – любов до себе,  до ближніх (коханої людини, рідних і близьких, ворогів й до всіх людей) та  любов до Бога! Ці три важливі нерозривні елементи Любові роблять нас щасливими. Якщо ж приділимо увагу Любові тільки до Бога – будемо нещасливі, так само, якщо тільки любові до себе чи до ближнього.

Насправді Любов Бога нам не дає абсолютного щастя в житті, як чомусь прийнято вважати. Буває, що ми приїхали з реколекцій, наповнені глибиною науки Святого Духа, відчуваємо себе, як то кажуть, на сьомому небі. Однак трохи згодом  затихаємо, повертаючись до нещасливого, повного проблемами життя. Чи відчуваємо любов до коханої людини, так що готові на все заради неї, бачимо сенс свого життя та після тривалого часу все затихає, знову стаємо нещасливими. Або ж притягуємо любов до себе різними сферами життя (успіх, слава, гроші тощо), створюємо комфорт у нашому житті. Та все минає, і з часом залишається тільки самотність та відчуття нещасливого життя. Такими прикладами можна наповнити  не одну книгу, однак все це об’єднує одне – брак любові в нашому серці. Можливо, надто багато любові віддаємо Богу, зате забуваємо про любов до себе й до своїх ближніх. Або ж приділяємо більше любові собі й іншим, а забуваємо про Бога.  Постійний дисбаланс ЛЮБОВІ у нашому житті. Маємо не забувати «Заповіді Любові», щоби бути щасливі.  Якщо ж подивитися на характер самого Бога у Біблії, то можна багато почерпнути стосовно Любові. Бог любить своїх дітей, тому дає їм все, чого просять, однак хоче, щоб і діти Його любили, а оскільки Він у кожному з людей, – любити й їх, бо так будемо любити Його, відтак Господь є в кожному з нас, тому люблячи себе, любимо й Творця.

Святий Августин у своїх творах, зокрема в «Сповіді», розмірковував над такими питаннями, як щастя та вічність. Він – основоположник християнської філософії – писав про вічність як загадкове «Тепер». Що це означає? Насправді, вічність не буде колись, як багато-хто думає, а сьогодні… Вічність – це якби постійний алгоритм «Тепер». Простими словами, сьогодні, в цю мить ти є у вічності. Саме сьогодні, саме в цю мить, ти є одним цілим з Богом через Ісуса Христа. Саме сьогодні, саме в цю мить від тебе залежить твоє щастя; саме в цю мить, тепер – ти твориш Вічність, разом з Господом; саме зараз ти є Його найулюбленіший (-ша) син чи дочка; саме в цю мить ти – найпрекрасніше творіння Боже, саме зараз Господь чекає твоєї любові до Нього і до всього, що Він створив, адже все це є Його частинкою. І саме сьогодні, в цей час, у цих подіях – ти будуєш вічність такою, якою вона буде вже після твоєї фізичної смерті. Якщо ти твориш мир і любов у собі, з ближніми та Богом – можеш бути певний, що так буде тобі після смерті… Тому на землі ми можемо відчувати не тільки добро, але і зло. Однак після смерті зло буде від’єднане від добра. І ті, хто творив зло у своєму житті, буде серед тих, що чинили те саме. Сьогодні, ти, людино, маєш шанс творити вічність, яку хочеш! Не витрачай своє «Тепер» безкорисно.

Життя – це вічність! Вічність – це Любов, Любов же – Бог. Однак все це тільки слова, якщо не пізнаємо такої Любові… Тоді постає питання: як досягти такого рівня пізнання Бога, Любові, Щастя? Один, єдиний, здавалося б, простий елемент – молитва серця. Адже така молитва  –  роздумування над Словом Божим: «А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм» (Лк.2:19). Таку молитву називають «Споглядання Бога». Це та молитва, про яку апостол Павло писав у першому посланню до Солунян: «Безперестанку моліться!». В такій молитві не тільки віримо у Бога, але пізнаємо Його у діянню, в нашому житті. Це – ніби бачити як хтось робить і допомагати йому у цьому.

Тарас Шкамбула
Головний редактор газети “Радість Ісуса”

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.