Історія парафії

Історія парафії

Цього року минає 100 років з того часу, коли у мікрорайоні, в якому ти проживаєш і навчаєшся, громада, згуртувавшись навколо ідеї побудови своєї церкви, розпочала роботу щодо підтримки національної свідомості, вшануванню культури та традицій рідного краю. А почалося все з …

Історія Клепарова давня. Сягає вона в ті часи II пол. 13 століття, коли галицький король Данило, збудувавши Львів, розбудовував кругом нього укріплення проти татарів. Назва Клепарова походить від імені німця Клєпера. Походив він з тих німецьких будівничих, що працювали при будові укріплень Львова. За заслуги покладені на цьому полі, Клєпер одержав в околиці міста землю, на якій побудував собі хутір. Клепарів у минулому знаний як район військової стрільниці, на західних пагорбах вирощували виноград, а в долинках вибілювали полотно. До сьогодні одна долинка в клепарівському лісі носить назву «Виннички» (сучасна вулиця Винниця). Відомі були і черешневі сади Клепарова.

Церкви у Клепарові цілі століття не було. Ходили клепарівці молитися Богу до княжих церков: Св. Миколая, Св. П’ятниць. У 1904 р. клепарівські греко-католики взялися за будівництво Божого храму спільно з віруючими латинської конфесії. Але коли у 1908 р. спільний храм Матері Божої Вервечкової збудували (з 1997 р. храм Різдва Івана Хрестителя), то останні їх до храму для почергової відправи не пустили. Йорданське водосвяття 1908 р. українці Клепарова відправили над річкою за залізничним шляхом. Звідси і давня назва вулиці – Йорданська (сучасна В. Сосюри). Цей випадок загострив почуття національної і релігійної гідності. Рішення місцевої громади було одностайне – будувати у Клепарові свою церкву («у своїй хаті – своя правда»).

Громада взяла активну участь у зборі коштів для придбання земельної ділянки під будову церкви і читальні. Віруючі проявляли активність, щедрість у фінансуванні будівництва, колядували, давали вистави, концерти.

Вже у 1908 р. куплено «гарно положену площу під церкву й читальню», а весною 1909 р. розпочалася будова читальної домівки, яка згодом стала центром громадської духовно-просвітницької роботи клепарівської громади. В домівці читальні мали своє приміщення Рахункове товариство «Сокіл», господарсько-кредитова спілка «Йордан», «Рідна школа», «Союз українок», споживча спілка «Згода».

У 1910 р. клепарівська громада у свій перший празник Св. Апостола Андрея Первозванного святкувала у власній церковці. Це була дерев’яна капличка, на посвяті якої був присутній Митрополит Андрей Шептицький.

Віруючі Клепарова, їх церковні братства – Святого Андрія Первозванного, Преосвященного Серця Ісусового, а також громадські організації і спілки виявили велику одностайність і жертовність на будівництві храму, яке тривало майже 10 років. У травні 1934 р. відправилася перша благодарственна Служба Божа вже у новій мурованій церкві. Громада завдячувала найбільшому добродієві клепарівської церкви Митрополиту Кир Андрею Шептицькому за його батьківську щедрість, фінансову допомогу у побудові храму в таких важких часах. У липні 1934 р. греко-католицьку громаду Клепарова зареєстровано як самостійну парохію з власними метри- кальними книгами і парохіяльною печаткою.

В інтер’єрі храму привертає увагу п’ятирядний високий іконостас, який разом із «Царськими воротами» містить 68 ікон, виконаних відомим художником А. Манастирським.

Глибоко шануючи духовні традиції своїх попередників, віруючі храму Святого Андрія і сьогодні їх розвивають і примножують. Церква і рідна школа і надалі залишаються центром високої духовності, в якій панує дух просвітництва, і цим докладаються до побудови храму Кращого Майбутнього українського народу.

 

Керівники краєзнавчого дослідження

Тимків І. П. вч. музичного мистецтва, учитель-методист

Огоновська І. М. вч. образотворчого мистецтва

Історія парафії

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.